Огера Андрій Миколайович народився 20 квітня 1986р. в селищі Солотвин, Богородчанського району. Навчався 11 років в Солотвинській ЗОШ, після закінчення навчання служив в армії в Ужгороді на Закарпатті в прикордонних військах.

Пішов працювати в Солотвинський лісгосп на пилораму. Працював на сезонних роботах. Побував на Кіпрі. Працював оператором котельні в Солотвинському ліцеї.

Був на Майдані. 10 травня 2022р. пішов захищати Батьківщину від Р.Ф. Був в складі 10 гірської штурмової Бригади. Загинув в селі Яковлівка Донецької області 17 листопада 2022 року.

Прокопишин Микола Дмитрович 29.11.1978-14.01.2023 – загинув у селищі Спірне Бахмуцького напрямку Донецької області.

Служив у 10 гірсько- штурмовій бригаді, 108 батальйоні, 1 роті, 3 взвод, 2 відділення.

Микола народився 29 листопада 1978 року у смт Солотвин, Богородчанського району, Івано-Франківської області у сім’ї Оксани та Дмитра Прокопишинів, був другою дитиною у сім’ї. 1985 році пішов у 1 клас, у 1996 році закінчив загальноосвітню Солотвинську школу, у цьому ж році пішов до армії, у десантні війська.

У 2001 році одружився з однокласницею Оленою, де у шлюбі народилось двоє дітей, син Віталій та донька Надійка.

Микола був добрим, чуйним сином, прекрасним сім’янином, ніжним та люблячим чоловіком, турботливим та дбайливим батьком.

В житті займався будівництвом, мав «золоті руки», брався за будь-яку роботу, часто їздив на заробітки.

1 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, де майже рік боронив Україну від загарбників.

Кобзей Андрій Володимирович народився 21 травня 1979 р. в смт Солотвин. У 1985 р. пішов до першого класу загальноосвітньої середньої школи селища Солотвин.

1996 р. закінчив 11 класів. Після закінчення школи служив у лавах Збройних Сил України в м. Бердичів, м. Хмельницьк, механік, водій БМП.

Одружився в 2004 р. 24 квітня на Насадюк Галині Дмитрівні. В шлюбі народилось двоє синів Володимир і Максим. Так летіли роки в постійній праці, вихованні дітей і радостях малих і великих.

24 лютого 2022 р. початок повномаштабної війни застав Андрія на роботі за кордоном. Думати часу не було, він все вирішив одразу.

27 лютого Андрій повернувся додому і пішов добровольцем на фронт разом із своїми друзями – побратимами, які повернулись додому раз з ним.

Воював у 10 гірськоштурмовій бригаді « Едельвейс» рядовим кулеметником. Захищав від орків Київщину, потім « Едельвейсів» відправили на схід України, Донеччина , Бахмутський напрямок.

Загинув під час артилерійського обстрілу в с. Спірне, Бахмутського району. 9 червня 2022 р. в віці 43 роки…

Нагороджений посмертно орденом « За мужність» III ступеня від Президента України і орденом « За заслуги перед Прикарпаттям «